Впіймати Яструба
Шрифт:
— Я точно не через вдячність шаленію від тебе з такою силою! Сама бачиш — не можу руки відірвати, моя княгиня! — низько прогарчав, опустивши губи на її шию, де шалено бився пульс, видаючи напругу Василини.
Жадібно вдихнув, насолоджуючись тим, як аромат його гелю для душу пасував її шкірі. Бо після повернення з лікарні відразу попросила їй ванну кімнату показати. Немов слабкість з себе змити кортіло.
Він те також чудово розумів.
— Але я… допускаю, що у твоєму минулому багато що бути могло. І не хочу скривдити, кришталева, — потерся підборіддям о її щоку, зловивши сполоханий видих.
Дівчині знадобилося кілька секунд, щоб його слова осмислити, схоже. Вона при тому трохи звела брови та навіть округлила губи, в цілому виражаючи спантеличення.
А потім:
— Оу… Ні, — повільно хитнула головою Василина, втягнувши в себе повітря так, немов задихалася.
І він відчував, як її груди упираються в його торс через те стривожене дихання.
— Ні! Я не… Мене не ґвалтували, якщо ти про це, — хитнула вона головою, хоча голос і звучав все ще глухо та непевно. — Я можу дати відсіч. Ну і… іншим була цінна, — пояснила.
А у Влада раптом жарево по венах розтеклося! Бляха!
У голові вибухнуло! І полегшення, хоча вона б для нього від того не стала менш коштовною чи цінною. Не її провина. Але ж щастя, що не довелося проходити через ці знущання!
Позатим, було і ще дещо…
— Тобто, я не злякаю тебе і не змучую, якщо зроблю ось так? — прогарчав він різко, впершись руками у стіну по боках від її голови.
Та, обхопивши долонями щоки Василини, буквально жадливо та вимогливо напав на жадані губи, вдавивши її в стіну всім своїм тілом! Так, що твердий, немов налитий бетоном пах, нахабно та хтиво устромився в її живіт!
Розумів, що варто б тримати то все в якихось межах, але граний контроль випарувався остаточно! І не допомагав весь його досвід!
Це був шал! Божевілля, яке неможливо жодною логікою пояснити! У нього просто в момент всі запобіжники зірвало! Аж рикнув від того, наскільки її губи йому солодкими здавалися! Медовими!
— Грані аспиди! — видихнула вона в його рота шалено хрипко.
Напружилися всім тілом та…
У ту секунду, коли Влад вже підсвідомо підготувався до нового їхнього «бойового спарингу», хоч і не міг припинити цілунку… Як несамовитий дорвався, їй-бо! Сам не розумів, що з ним коїться, що ніяк не виходить опанувати цю шалену потребу…
Так ось, саме тоді, коли він був певен, що зараз вона знову йому в щелепу спробує поцілити… Василина раптом сама скинула руки, відпустивши ту грану стіну! Обхопила його шию та… Смикнула Влада на себе!
Ні, не намагаючись придушити, а явно вимагаючи глибшого цілунку!
Янголам чи демонам йому за те дякувати?!
Хоча Василина зробила то з такою силою, що на шляху потрапляння кисню до його легень таки виникли перешкоди. Але… Кому те довбане дихання потрібне, в біса?! Не Владу!
Зарився однією долонею в її волосся на потилиці, іншою обхопиш її обличчя, змусив повернутися жадану ще зручніше та — напав ще глибшим цілунком! Дідько! Він вже ніби кохався з нею язиком!
І судячи з тогу, як палко та вимогливо вона відповідала — Василину накрило так само жорстко!
— Очманіти, яка ти солодка! — рикнув він, натурально прикусивши її нижню губу.
А Василина від того здригнулася всім єством, тихо застогнала та… вигнулася! Припала до нього тісніше всім своїм офігезним тілом яке й так розжарювало його! Закинула ногу, обхопивши стегна Яструба. Так влучно, що його член, який й так вже вимогливо прагнув волі та її жару, опинився у розвилці промежини дівчини. Занадто вдало, бляха! Яструб аж загарчав, втиснувшись ще сильніше.
У нього реально ревіло поміж скронями!
Вся логіка, здоровий глузд та роками відшліфоване вміння прораховувати найкращі варіанти — вибухнули та вигоріли вщент від сили цієї жадібної потреби володіти!
Щось невідоме до цієї миті! Щось настільки потужне, що він, бляха, тупо не міг цього здолати чи чинити хоч якийсь опір!
Вона була йому потрібна! ВСЯ! Негайно…
Але все ж, чи не надто він напирає?! Їй може бути все ще погано…
І голова боліла ось тільки. Треба б натиснути на гальма та трохи здати назад…
Та він не встиг анічогісінько!
— Дідько! Скажи, що ти нічого мені в ту воду не підмішував?! — раптом простогнала Василина в його ж рот, не перериваючи їхнього навіженого цілунку! — То ж дійсно була таблетка від головного болю?! — запитала вона, вчепившись в його потилицю короткими нігтями так, ніби у спинний мозок Владу намагалася внадитися.
В першу мить Яструб навіть не зрозумів.
Застиг, так і стискаючи її волосся, щоки, плечі. Його ерегований пах все ще поштовхами втискався у її промежину.
А вже наступної миті — подумав, чи йому не образитися часом, га?! Це що за закиди, агов?!
Він точно не звик аби у слові чи честі Яструба сумнівалися!
Але відразу зрозумів, звідки ростуть ноги у тієї недовірливості. І її острах бути здоланою — теж вже помітив. Навіть в такому інтимному!
Тому грубо прочистив горло. Бо голос у Влада зараз теж був десь в районі паху, хай йому грець! Відхилив трохи голову та подивився прямо їй в обличчя, най жадана і не бачила того.
— Хіба в тебе зараз болить голова? — охрініти! Він навіть зумів додати у це питання веселого сарказму!
Ну чи не красень?! Має право пишатися!
А його княгиня кліпнула очима. Помовчала, немов реально це питання обдумувала… і зареготала! Уткнувшись при тому лобом йому в підборіддя.
Ну, схоже, їй дійсно було НЕ погано наразі.
— Ні! — майже простогнала від того реготу. — Взагалі!
— То звідки ці сумніви? — хмикнув Влад, прихопивши губами мочку її вуха. — Чи я хоч раз дав тобі привід сумніватися у власній порядності? — зубами прикусив ніжну плоть.
— Н-і-і-і… — вона то так простогнала, здригнувшись всім тілом. Трясця йому в печінку!
Вигнула шию, проїхавшись губами по підборіддю Влада. Пропекло до кісток! Гаряче, бляха! Немов він пацан.
— Але в мене зараз все всередині настільки болить від якогось шаленого бажання негайно отримати тебе! Дідько, Владе! Я просто не можу зрозуміти, що зі мною коїться?! Хіба таке може бути?! Жодного разу нічого схожого не відчувала! — Василина здавалася щиро спантеличеною!
І майже з обвинуваченням то простогнала, все ще дозволяючи йому її вухо ласкою мучити.