Современная проза

– Маємо лопати? – зрештою запитав молодший із чоловіків. – …Ну, хоча б одну? – Ні. – А дошки? Водій заперечно похитав головою. Якийсь час вони переминалися з ноги на ногу, сердито обдивляючись заціпенілий джип, а тоді без зайвих слів і нарікань опустилися навколішки й узялися відкопувати колеса…

ПЕРШИЙ з них, і Леда подумала, що це – кінець. Відтоді вони приходили часто. І Леда звикла. І навіть раділа, що відтепер вона не сама. Зараз, лежачи в ліжку, спокійно розглядала дівчинку. Дівчинка була в білій сукні, в білих панчішках. Вона обережно переставляла фігурки й пляшечки, як це могла робити…

Присвячується всім, чиї тексти проступають крізь рядки цієї оповіді, перетворюючи її на палімпсест Марко Павлишин. Передмова Приємно, коли появляється гарний літературний твір, себто такий, який і дарує читацьку насолоду, і нагороджує спроби докладніше з ним розібратися.…

– Нє, в мене дєнєг нема на платний. – А безкоштовно? – Ти мій атестат відєл? Када я к екзаменам готовиться буду? Я з утра до ночі по базару ящики розвожу. – Скажи, а ти любиш свою країну? – Страну, яку? – Україну. – А нє, ну шо, нормальна страна, а шо, єсть варіанти? Мені нравиться, хароша…

всю кухню, тато ображено говорить: «Не дали послухати». «Бучка тобі, а не слухати», — це Бабуня. «Ага, бучка, — тато хапає з кутка за шафою віник, вручає його Бабуні. — Ось вам і бучок, я ще тут зараз ослона поставлю, ляжу, вам зручніше буде мене бити». Тепер уже Бабуня відмахується від тата, каже,…

Ми обидва раптом підвелися. Відтак зустрілися поглядами. У голові гуділо — аж відлунювало. Чоловік пройшов повз мене. Ми попрямували до цукерні на відстані десяти кроків один від одного. Потім — до кінотеатру. Виходячи з кінотеатру, я його не помітив. Перед дверима готелю ми здибалися, на мить зупинилися,…

Холод впіймав себе на таких думках, зітхнув. Це вже, мабуть, роки. Раніше він думав інакше. Простіше: операція. Смерть. Виграв чи програв. Хоч гіркоту в душі ніс таку саму. Прокопу Гордійовичу гризота ще й тому, що мимоволі сказав хлопцеві неправду. Йому довелося робити по швидкій допомозі іншу операцію,…

— Вино теж закріплене. — Вино для кріпаків. — І для Кріпке. — Будемо кріпитися далі? — Закропимо душі. Гей! Будьмо! Вовчик зробив кілька потужних ковтків і віддав пляшку мені, а сам знову закурив. — Я забув тобі сказати. Рябчук надіслав книжку і кілька нових віршів. — Покажи. — Вірші…

Ми прочитали молитву за дідів спокійний сон, потім я почала співати «Інтернаціонал», але мати наказала мені припинити. Тоді я трохи посварила діда за те, що він повірив маячні Гітлера, бо не можна вірити чоловікам маленьким на зріст з такою жахливою зачіскою та вусами; а ще ми з Манфредом (це мій брат)…

Чи то їй так було жаль своїх родичів із хворими від роботи хребтами, чи брав жаль за теперішню нестачу надмірного сонця над головою… Але згадка-словосполучення про барвисту її батьківщину щоразу викликала тривале хвилювання. Навіть по кількох роках життя в Мишині між розважливими, але, як нерідко видавалося…

В жовтні бистрий і небезпечний водоспад Какабека змілів, вода на дні Кам’янистої річки стишила плин, і каміння, навесні сховане під горами піни, зараз чорними потворами виступило з води. Неподалік водоспаду люди збудували дерев’яний міст через бурунисту ріку і проклали уздовж високого берега дерев’яний…

А знаєте чого бояться пінгвіни? Прибирання! Адже воно порушує священний культ «місця». У передінфарктному стані, з підібганими ногами він сидить на дивані і намагається збагнути, чому це пилюка, місце якій на шафі, на підвіконні, під диваном та на його власних вухах, раптом зникає у череві страшної звірюки…

- Дозволите іти? І їй дозволили ніяковіючими поглядами, а баба ішла по-військовому підтягнута, а самій здавалося, що на плечі давить важкий бронежилет сорому за червонощокого міністра: як же ти, чоловіче, Україну оборониш, усіх матерів та їх дітей, коли ти одну-єдину жінку з Україна, що по одинадцять…

Захоплений спогадами Нестор Євграфович мимоволі розглядав, ніби вперше бачив, свого відданого і єдиного помічника. Блукаючий погляд шефа фокусувався на особі Артурчика поелементно: голова – краватка з барвистими візерунками – світлий у чорну клітинку піджак і руді запорошені туфлі під столом… Сумлінний…

– Доченька, не бойся, это моя жена. Её зовут Зои, – мягко произносит Скот, пытаясь руками поймать что-то позади него. Опускаю взгляд и вижу тонкие ножки в чёрных колготках, ботинки слишком массивные для пятилетнего ребёнка. А в Саванне довольно-таки жарко даже для осени. Безуспешные попытки вытащить…

Карусель истории Томислав Османли (р. 1956) — писатель, критик, журналист, драматург и сценарист, хорошо известный на Балканах. Русский читатель знаком с ним по рассказу «Облака» и пьесе «Ночные светлячки», опубликованным в серии «Библиотека литературы Македонии» в 2009 и 2010 годах соответственно.…

Когда игры в немецкую колонию строгого режима ей надоели, она прочитала о мудрой американской методике. Она, кстати, нравилась мне больше всех. Мне дали полную свободу выбора куда я хочу ходить, чем я хочу заниматься. Родители начали советоваться со мной в каких-либо вопросах, которые так или иначе касались…

Дело Сикста рассматривается в контексте политической истории Польши начала XX века. Как известно, Польша была лишена самостоятельного государственного статута, а ее территория поделена между Россией, Пруссией и Австрией. Время действия повести характеризуется активизацией социалистического движения и…

Лавочка была на месте, ядовитый разноцветный неон морковки, капусты, свеклы и прочей загадочной снеди все так же пылал за стеклом витрины, только вот вместо спичечного коробка за прилавком красовалась такая фея, что Андрей споткнулся и замер на месте, неприлично таращась в ее сторону. Если бы его попросили…

-Хватит бубнить и иди мойся скорее.-не останавливаясь, сказала я, идя в свою комнату. Зайдя в нее, я сняла с себя халат и принялась одевать одежду,которую я выбрала вчера.После этого я вытащила фен из комода и начала сушить волосы. Пока я сушила волосы, Калеб уже два раза заходил и говорил,чтобы…