Проза

Мы играли в цукорий. Мы отступали от круга метров на десять и по очереди швыряли свою биту. Попасть в банку было несложно. Главное – так выбить ее из-под цукория, чтобы камешек свалился в меловой круг. А это было великое искусство, которое давалось немногим. Игра была азартная, она разжигала страсти,…

«Мозок аналізує рівень загрози. Напевно, з карантинного модуля на базу проник ксеновірус», — вирішив черговий по сектору. Він знав, що за останній тиждень база прийняла у свої доки два безпілотних рейдери, які повернулися від зоряних систем Оріону. З такими кораблями-розвідниками траплялося різне.…

– Ні, – сказав Ожогін, – ми не місцеві. – Довго жили в посьолку? – Не більше двох тижнів. – За цей час російська авіація бомбила Вільний? – Один раз вночі, з тиждень тому. Залізничний вузол. – Ви росіянин? – Так, росіянин. – І ви? – звернувся Юргенс до Грязнова. – І я росіянин, – відповів…

— Що, що, надзигльований? — мов сіро-блакитнаві, побризкані росою безсмертники, оживають старі очі. Дід ошелешено підкидає вгору брови, потім одгетькує мене вільною рукою і починає сміятись. Він дуже гарно сміється, хапаючись руками за тин, ворота, ріжок хати чи дерево, а коли нема якоїсь підпірки,…

В їдальню стали заходити друзі-шанувальники, які хотіли побачитися з матадором, перш ніж податись додому снідати. Це були старі любителі кориди, що вважали за обов’язок мати власного кумира, навколо якого можна згуртуватись, і обрали «своїм матадором» молодого Гальярдо. Вони давали йому безліч мудрих…

(пауза) .: ( тихо ) Я відчуваю, що брешу, коли говорю про нього. (пауза) .: ( запитує і відповідає різними голосами )Чому я брешу, коли говорю іншим про тебе? – Тому що про мене ніхто не знає. – Ти хочеш відкритися? – Я стидаюся. – Кого ти стидаєшся? .: ( до V., тихо ) Йому здається,…

Дівчина, що бігла, ставала все більшою й більшою. Вона доростала до висоти дерев, її руки простягалися над парком-лісом, а поли пальта ставали хмарами. «Ідіотське прагнення до красивості, — подумав він. — Я ніколи його не позбудуся. Навіть перед смертю. Воно мов той нав’язливий пес у реп’яхах,…

1 Тепер мені часто снився піщаний вітер, снилися височезні сосни, які постогнували від того вітру, а піщана курява навіть уві сні забивала подих, і я прокидався серед ночі через те, що не міг дихати. Віднедавна я зрозумів, що це мені не ввижається, що в цьому помешканні й справді не вистачає повітря,…

— І за що люблю я тебе, любий Якове Опанасовичу, так це за вірність твою та передбачливість! — розчулено промовив Ґаґін і щиро, по-братерськи, розцілував намісника в обидві щоки, прямо у товсті червоні губи, захитався, але вже був підхоплений надійними руками льокаїв, що понесли його до покоїв. Тим…

Реновалес сердито відмахнувся від них і побіжним поглядом окинув великі декоративні полотна ротонди, що зображували війни XVII сторіччя *. Генерали з хвацько закрученими вусами і в капелюхах з пишними плюмажами керували битвою за допомогою коротенької палички, ніби диригували оркестром; з гори спускалися…

Розміром зо дві чоловічі долоні, тверді, неквапні, вони полізли до найближчої галявини. Анемподест пішов услід за комахам, намагаючись не привертати їхньої уваги. Зблизька вони нагадували самокатні ярмаркові іграшки. Прочанин зрадів жукам. Йому забажалося, щоби саме такі переконливі жуки коли-небудь…

— Офіцери України! — почав свою промову, звернену не стільки до випускників інституту, скільки до численних телевізійних камер, з розрахунку, що сьогоднішні новини дивиться сам Президент, міністр мілітарних справ, він же начальник Генерального штабу ВНУ чотиритризубний генерал Жовтовод-Водяник. Він говорив…

Он вынимает из кармана покоробленный кожаный футляр и протягивает его комдиву. — Вот, — говорит он, и голос его дрожит, — вот, Ондрей, восемнадцать лет берег. Тебя ждал. Все думал: приедет Ондрюша завод навестить — не забудет Никиту Пенькова. Тогда отдам. Возьми, Ондрюша. Андрей раскрывает футляр,…

Он — уверенный в себе мужчина, в дорогом костюме, идеальной белой рубашке, на его ногах идеально туфли, его руку украшают одни из самых швейцарских часов. Кэтрин замечает часы, и больше не помнит ничего. Она помнит только часы. Часы отражают статус владельца. — Однажды тебя убьют за твою красоту, —…

Пока Сакинат была занята рисованием, в колыбели проснулся брат. Он принялся гукать, затем залепетал, рассказывая сам себе сказки, на своём младенческом языке. Сакинат не обращала на братишку внимания – не плачет, значит, с ним всё хорошо. Между тем в колыбели ослабла привязь для рук. Малыш медленно высвободил…

- Да, нашу десятку созывают тушить, - проронил Иван, застегивая серый носильный кафтан из грубого дешевого сукна. - Осторожнее там, Ванюша, - выдохнула Пелагея. - Не бойсь! Все обойдется! Не война поди! – постарался успокоить ее молодой супруг. - Как не бояться! Ведь просто так не горят каменные…

Этой отнимающей все силы борьбе Бернанос посвящает последние три года жизни. Он работает с непреклонной решимостью: «Завтра, как и вчера, здесь, как и в Бразилии, — пишет он 27 декабря 1945 года, — я буду говорить для тех, кто не хочет быть обманутым и не путает иллюзию с надеждой». Журналист, лектор…

Ив, моя сотрудница из FIB, сообщает, что фотограф хочет быстро переговорить со мной перед началом показа и что приехал кто-то там из прессы. – Удачи, девочки, – желаю я. – Держите класс, чувствуйте себя классными, ведь вы точно классные! – Кажется, одна из моделей вытаращила на меня глаза? Быстрый…

– По крайней мере, это дало мне время выучить французский! – бодро добавила инфанта. Супруга короля Генриха и его мать, леди Маргарет, особенно настаивали на этом, потому что не говорили ни по-испански, ни на латыни. И еще они требовали, чтобы Каталина развила в себе привычку к вину, потому как вода…

- Тсс… - толкнул пухлого друга Макс. – Слабо её закадрить?  Прищурившись, захмелевший Антон рассматривал незнакомку. - Учитесь, пока я жив! – Антоха решительно поднялся и устремился к девушке. За пару шагов длинноногий парень нагнал девчонку. - Привет! – сказал он.…